| Автор | Назва твору | Посилання |
| Міфи та легенди українців |
| | «Про зоряний Віз»  | Читати ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ (легенда) Колись давно, а де саме — невідомо, та трапилася велика посуха. І була вона така, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто* вся вода, і люди без води почали хворіти та мерти. У тім краю, де ото трапилася така посуха, та жила одна вдова, а в тієї вдови була всього-на-всього одна дочка. Удова без води захворіла, і дочка, щоб не вмерла її мати, узяла глечик та й пішла шукати воду. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то найшла. Набрала в глечик і понесла додому. По дорозі зустріла одного чоловіка, що вмирав без води; дала йому напитись і тим одволала його від смерті. Далі вона зустріла другого, такого ж самого; потім третього, четвертого і, нарешті, сьомого. Усім давала пити й усіх урятувала від смерті. Води залишилось у неї тільки на самому дні. Ішла вона, ішла й по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землі. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитися та й перекинув глечик. Коли той глечик перекинувся, то з нього вилетіло сім великих зірок і восьма маленька, та й поставали на небі. Ото ті зірки і є Віз, або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма, маленька, — так то душа собаки, що перекинув глечик. Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну. *(1) Геть-чисто — зовсім, повністю. Пояснення: "Зоряний Віз" - назва сузір’я. Зоря — символ животворної й родючої природи; дівчини-красуні, кохання; нового щасливого життя; світлого духу, оборонця людей; очей Бога. Здавна в народі зорі сприймали то як дітей Сонця і Місяця, то як запалені Богом свічки на честь народжених людей. Язичники вважали зорі вікнами неба, через які боги дивляться на світ . За матеріалами: Авраменко О. М. Українська література: підруч. для 5 кл. загальноосвітн. навч. закл. — Київ. Видавництво "Грамота", 2013 р., стор. 9 - 10. Відео/аудіо (час 0:00-2:35) Читати з ресурсу |
| |  Чому пес живе коло людини?» | Читати Давно, дуже давно пес жив собі самітний. На кінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з яким би жив. Але хотів, аби його товариш був найсильніший з усіх тварин. Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже: — Вовче, брате, жиймо разом! Вовк відповів: — Чому би ні! Почали жити разом. Раз, як ночували в лісі, почув пес якийсь шелест і почав трястися-боятися. Розбудив вовка, а той йому каже: — Будь тихо, бо прийде ведмідь та з’їсть нас! Тоді здогадався пес, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже: — Ведмедю, братику, жиймо разом! — Коли разом, то разом, — відповів ведмідь. Минула коротка доба. Раз на зорях почув пес якийсь шелест і почав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав: — Затягнімся в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох! Подумав пес, що лев має бути сильнішим. Лишив ведмедя й пішов до двору короля лева. — Леве, Леве, королю звірів, жиймо разом! — За слугу прийму тебе, — відповів лев. Пес залишився з ним. Раз так понад вечір зачав пес боятися й зачав вити, гавкати. Вибіг лев з палати й каже йому: — Мовчи, бо ще надійде людина й застрілить нас обох! Пес замовк, але зараз здогадався, що та людина має бути сильнішою, коли її лев боїться. Пішов пес до людини і пристав до служби в неї. Від того часу й живе пес з людиною. Відео/аудіо (час 2:35-4:16) Читати з ресурсу |
| |  «Берегиня» (за С. Плачинди) | Читати Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на Сонце. І нічого не таїв од людей Сварог, все показував і пригощав хлібом. Їли вони той хліб і казали: «Хочемо й ми піч мати та хліб пекти». І казав їм Сварог: «Спочатку кутини будуйте, виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити в світлій хаті...» Тоді просили його люди: «Навчи ставити ті кутини». І сказав їм Сварог: «Ось піду я від коша до коша показувати, як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати». «Коли ж се буде?» — нетерпляче доскіпувалися люди. «Ось тільки закінчу ткацький верстат будувати». «А що воно таке?» «Се таке, що на ньому ткатимете полотно так, як навчить вас Берегиня». Тоді промовляла до людей Берегиня: «Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м’яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як нитку сукати, полотно ткати, як його вибілювати та вишивати». Люди слухали й раділи. Та надходила ніч і страх виповзав на Землю з усіх шпарин. Бо починала Земля трястись і гойдатися. То лютував Чорнобог. Він шаленів, метався в своєму похмурому Підземному Царстві, несамовито гупав усім тулубом своїм у Землю, намагаючись її розвалити чи перевернути. Та — дарма. Тоді гримів його трубний голос: «Он Сварог вже навчає людей кутини білі ставити, печі мурувати... А Берегиня хоче вдягати людей в біле полотно, аби відлякувати моє чорне військо, що боїться усього світлого. Тож мушу якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє...» І зійшлися Чорнобог і Мара, і стали вони нутрощі свої спорожняти. І з тої твані смердючої вродилося ціле стадо ящерів — чорних панцирних потвор. І повелів їм Чорнобог іти на Землю й розтоптати хатину Сварога й Берегині, і їхню піч, і жорна, і їх самих разом зі Сварожичами. Тоді здригнулася й загупотіла Земля, коли по ній важко полізли чорні ящери. Вони нестримно — тупою панцирною лавою — сунули на білу хату Сварога й Берегині. І вихопилися назустріч потворам хоробрі Сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від зроговілого панцира ящерів і сини Сварога мусили відступити геть. Не зміг зупинити Чорнобогове військо і бог Сварог — він кидав у плазунів палаючі смолоскипи, проте їхній панцир не горів і не пікся. І коли загрозливо наблизились ящери й мали ось-ось розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами». Богиня здійняла догори руки — і... чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою. Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими руками на ящерів, і вони стали понуро відповзати. І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор. І тоді загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось. І закишіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І сморід дійшов до Вирію, і в гніві великому Білобог — творець Росі — змахнув чарівною рукою своєю — і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились в скелі, що обрамили береги цієї річки. І Краса засяяла довкруж, і Берегиня була богинею Краси і захисницею її. І пішла по Землі слава про Берегиню як захисницю Білої Хати. І стали люди її віншувати і молитись їй, захисниці дому людського від чорних сил. І, навчившись робити полотно, стали роси, і гукри, і кияни вишивати не тільки «стріли Перуна» та «соколів», а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно. Відео/аудіо (час 5:45-7:45) Читати з ресурсу |
| | «Дажбог» | Відео/аудіо (час 4:17-5:44) |
| | «Неопалима купина»(за Є. Шморгуном) | Відео/аудіо (час 7:145-10:20) |
| | «Як виникли Карпати» | Відео/аудіо (час 10:21-18:25) |
| | «Чому в морі є перли і мушлі» | Відео/аудіо (час 18:25-20:45) |
| Народні перекази |
| | «Прийом у запорожців» | Відео/аудіо (час 20:45-23:19) |
| Народні казки |
| | «Про правду і кривду» | Аудіо |
| | «Мудра дівчина» | Аудіо |
| | «Ох» | Аудіо |
| | «Летючий корабель» | Аудіо Мультфільм |
| Іван Франко | «Фарбований Лис» | Аудіо
Мультфільм «Лис Микита» - мультсеріал |
| Василь Королів-Старий | «Хуха-Моховинка» | Аудіо
|
| Василь Симоненко | «Цар Плаксій та Лоскотон» | Аудіо
Трейлер-мультфільм |
| Галина Малик | «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» | Аудіо
Буктрейлер |
| Літописні оповіді |
| | Вступ. Літопис | Аудіо
|
| | «Три брати – Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь» | Аудіо
|
| | «Святослав укладає мир з греками і повертається до Києва. Смерть Святослава» | Аудіо
|
| | «Володимир вибирає віру» | Аудіо
|
| | «Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам» (на основі «Повісті минулих літ» у переказі В.Близнеця) | Аудіо
|
| Олександр Олесь | «Заспів» | Аудіо
|
| | «Україна в старовину» | Читати
Аудіо (збірка творів) |
| | «Похід на царгород» | Аудіо (збірка творів)
|
| | «Ярослав Мудрий» (із кн. «Княжа Україна») | Аудіо
|
| | «Микита Кожум’яка» | Аудіо (збірка творів)
Сучасна версія – тизер до мультфільму |
| Зірка Мензатюк | «Таємниця козацької шаблі» | Аудіокнига
Аудіокнига Буктрелер |
| Степан Васильченко | «В бур’янах» | Аудіокнига
|
| Євген Гуцало | «Лось» | Буктрелер
Аудіокнига |
| Григір Тютюнник | «Дивак» | Аудіокнига
|
| Микола Вінграновський | «Сіроманець» | Аудіокнига
Фільм (Увага! У фільмі є сцени полювання на вовків.) |
