Відеофільм екскурсія на тему: "Учителю! Вклоняюся доземно перед великим іменем твоїм!"

Відеофільм "Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу"

Розстріляна гідність

Педагогічний колектив гімназії №39 пріоритетним напрямом своєї роботи вважає формування творчої, патріотично спрямованої, свідомої особистості, справжнього громадянина України. Тож національно-патріотичне виховання сьогодні є найважливішим у школі.

Сприяє формуванню якостей громадянина-патріота шкільний педагогічний музей, адже він покликаний бути духовним центром виховання сучасної молоді.

Зустрічі з ветеранами Другої світової, воїнами-афганцями та учасниками АТО, тематичні виставки, презентації книг, оформлення експозицій, підготовка екскурсоводів – ось далеко не повний перелік роботи з патріотичного виховання, яка проводиться на базі музею.

Напередодні Міжнародного дня музею в навчальному закладі відбулася зустріч із Терейковською Світланою Анатоліївною, у минулому вчителем гімназії, яка є учасницею Революції Гідності, волонтером жіночої Сотні Майдану, автором книги «Розстріляна Гідність».

Тематичні експозиції музею, присутність гостей, нові експонати – усе зацікавило учасників події.

Серед присутніх – учні старших класів, учителі, заступник директора з науково-методичної роботи Гурська Вікторія Михайлівна.

У своєму виступі Вікторія Михайлівна відзначила, що Світлана Анатоліївна Терейковська віддала роботі з учнями в нашій школі майже 30 років. Талановита, творча, віддана своїй справі, Світлана Анатоліївна має звання учитель-методист, нагороджена знаком «Відмінник народної освіти». Вона добра, щира, справедлива. Учитель багато років, працюючи в нашій школі, керувала літературною студією «Струни душі», гімназійним видавництвом «Паросток», у якому було опублікувано більше ста дитячих збірок поезій, десятки прозових та драматичних творів. Вихованці студії щороку брали участь у конкурсі-захисті наукових робіт МАНу та завжди посідали призові місця. Крім цього, Світлана Анатоліївна, сама закохана в театр, прищеплювала любов до нього й своїм вихованцям, організувала в гімназії театральну студію. Юні актори підготували не одну виставу, кожна з яких викликала зацікавленість та захопила грою студійців. І випускники школи, і батьки досі з теплотою згадують Світлану Анатоліївну, Учителя з великої букви, безмежно вдячні їй за ті зерна любові, доброти, порядності, патріотизму, якими вона щедро засівала молоді душі.

П’ять років тому Світлана Анатоліївна за сімейними обставинами пішла на заслужений відпочинок.

А потім в ії долі з’явився Майдан, на який вона потрапила за покликом серця, адже не могла залишатися осторонь тих подій. На Майдані Гідності Світлана Анатоліївна перебувала з 27 листопада 2013 року до найтрагічніших подій.

Гостя у своїй розповіді наголосила на тому, що, перебуваючи на Майдані, вона бралась за будь-яку роботу: готувала та розносила їжу, працювала в культурному центрі, у волонтерській групі «Руки допомоги», у інформцентрі (роздавала листівки, розклеювала їх по місту), допомагала пораненим, у Відкритому університеті читала лекції із всесвітньої художньої культури. Волонтерка підкреслила, що кожен з тих людей, які перебували на Майдані, намагався бути хоч чимось корисним.

Багато про що почули присутні під час зустрічі: про небайдужість людських сердець, про те, як жорстоко, немилосердно беркутівці розправлялися з протестуваль-никами. Велика кількість учасників акції була тяжко травмована, п’ятеро юнаків і сьогодні в інвалідних візках. Світлана Анатоліївна розповіла, що найстрашнішим днем у її житті був той, коли вона побачила, як упав смертельно поранений Сергій Нігоян – молодий чоловік із Дніпропетровщини. Вона знала його особисто, ставилася до хлопця, як до рідного сина. Чула, як він телефонував мамі й заспокійливо говорив: «Мама, не беспокойся, у меня всё хорошо. Мы обязательно победим. Ничего плохого не может быть».

А потім, після смерті Сергія, на її очах один за одним гинули найдостойніші, найчистіші, найсміливіші. Герої Небесної Сотні пішли у вічність, показавши яскравий приклад мужності, сили духу, чесності та патріотизму.

Світлана Анатоліївна й сьогодні живе з постійним відчуттям провини, що не змогла захистити, уберегти, закрити собою славних синів України. Але вона дала клятву написати про новітніх Героїв книгу, у якій розповісти про кожного, показати їхню моральність, патріотизм, стійкість духу, готовність до самопожертви заради кращого майбутнього України.

Наша колега виконала свою обіцянку: книга «Розстріляна Гідність» готова до друку, і ми з нетерпінням чекаємо на її вихід. Літературно-художній і громадсько-політичний журнал України «Київ» почав частково друкувати сторінки нарисів (номер 1 – 2 за 2016 рік). Один із примірників журналу авторка подарувала шкільному музею: учні повинні знати новітніх Героїв України, пишатися ними, брати з них приклад і завжди пам’ятати про подвиг.

Зустріч із такими людьми, як Терейковська С. А., для наших вихованців є прикладом дієвого патріотизму, власної активної життєвої позиції.

Ця зустріч була настільки зворушливою, що діти продовжили цікавитися подіями на Майдані, задаючи запитання, котрі турбували найбільше.

Гостя передала в дарунок шкільному педагогічному музею особисті фотографії, цінні експонати (одяг, каску, стрічки, перепустку на Майдан, книги, листівки та інше), що розповідають про дні Революції, про Героїв Небесної Сотні.

Нині в планах музею – створити новий розділ, присвячений подіям на Майдані, у експозиції «Кращі з кращих за свободу сміливо стали без вагань», що допоможе учням глибше ознайомитися з подіями Революції Гідності, з життям тих, хто загинув і хто продовжує боротьбу за європейське майбутнє України.

Юрченко Т.В., керівник педагогічного музею гімназії №39

В моїм житті була війна…

         23 грудня в педагогічному музеї гімназії №39  для учнівської молоді, які цікавляться історією свого краю, свого народу, які  шукають себе в літературній творчості, відбулася презентація нової книги Ніни Олександрівни Циганок «Війна очима «дітей війни».                                               

       Захід вела завідувачка педагогічного музею гімназії, керівник гуртка «Юні музеєзнавці», дитина війни Юрченко Тамара Василівна,  яка й представила автора для всіх присутніх. Тамара Василівна  розповіла, що Ніна Олександрівна - відомий краєзнавець Придніпров’я, її  добре знають у місті і за його межами; у минулому –  директор музею історії міста (1983-2000 рр.), а нині - активний член краєзнавчого товариства «Кам'янське - Дніпродзержинськ», член національного союзу журналістів України, заступник голови міської ради ветеранів. За свою відданість музейній справі, безмежну любов до рідного краю, за високий професіоналізм  Циганок Ніна Олександрівна здобула повагу багатьох мешканців міста. Найважливішим напрямком діяльності для Ніни Олександрівни,  як музейника, є видавнича справа. Важко перелічити всі її статті, наукові дослідження, історичні та історико-публіцистичні нариси, буклети, книги. Ніна Олександрівна є автор історичної частини  герба м. Дніпродзержинська. Вона є автором історичного видання «Если погибну – будет память»,  співавтором  історико-публіцистичного видання «Предсказание», збірника «Люди трудовой славы – наши земляки»,  укладачем  збірника «Буду жить в веках» та інші. Варто зазначити, що після виходу на пенсію Ніна Олександрівна  і надалі продовжує працювати над збереженням пам'яті про славне минуле нашого міста, веде активну роботу зі збору та систематизації історичних матеріалів, постійно друкується. А сьогодні вона презентує нам свою нову книгу «Війна очима «дітей війни».                                                

       Ніна Олександрівна зазначила, що в книгу увійшли її власні спогади та спогади її друзів, знайомих дітей війни, які пережили весь жах воєнного часу: розстріли батьків, вибухи бомб…  ЇЇ основна мета передати молодому поколінню,  наскільки війна є  страшним лихом, які вона влаштовує  випробування не тільки тим, хто безпосередньо воює, а й дітям, особливо тим, хто залишився сиротами, кому взагалі ніколи в житті не довелося промовити таке рідне і  дороге слово «тато».  Як важко було потім без батька знайти своє місце у житті.  Авторка  зачитувала окремі рядки із дитячих листів воєнної пори, серед яких  особливо хвилюючими були слова 6-річної дівчинки Лілі, яка писала на фронт своєму дядькові: «Дядя Илюша, когда наш город  будет взят и скоро ли мы поедем домой?». А як же було дітям з рядових сімей, батьки яких воювали?!                                                                           

      Особливо запам’ятався учням вірш О. Передистої «В моїм житті була війна», що увійшов у книгу Ніни Олександрівни :

                                                      …А нас, невинних, голих, босих

                                                      З домівок рідних виганяв,

                                                      Немов худобу, він свідомо

                                                      У невідомість люто гнав.

        Хочеться зазначити, що  книга, котру презентувала Ніна Олександрівна, є черговим дослідженням та підтвердженням того, що найбеззахиснішими і найвразливішими в час війни є саме діти. Їхнє дитинство безповоротно йде, йому на зміну приходять біль, страждання, втрати рідних і близьких. Тендітні дитячі душі війна стискає сталевими лещатами, ранячи і калічачи їх.     Минулі війни викреслили з життя безліч дитячих доль. Ці діти могли б вирости сміливими, благородними людьми, яких так потребує Батьківщина.

       Підсумовуючи захід, Тамара Василівна зазначила, що актуальність теми книги  Ніни Олександрівни «Війна очима «дітей війни» незмірно виросла сьогодні. Минуло більш ніж  70 років після закінчення    Другої світової війни,  а звуки  гарматних вибухів знову порушують спокій та мир на святій українській землі. І знову гинуть її захисники, і знову сиротіють діти.

      В пам'ять про зустріч Ніна Олександрівна подарувала педагогічному  музею  свою книгу з написом: «…вистояли ми, батьки і діти минулої війни, вистоїть і нинішнє покоління. Український народ -  непереможний!».

      Такі заходи  є зразком музейної педагогіки, направленої на національно-патріотичне виховання учнівської молоді.  

Міні-музей «Чарівна писанка» 

На столі – духмяна паска,

А круг неї – писанки.

Уділи нам, Боже, ласки

На всі дні, на всі віки!

Немала у нас родина ,

Та молитва у всіх одна:

Хай розквітне Україна,

Як в погожі дні весна!

Весна приносить нам одне з найбільших християнських свят – Великдень, який святкується в Україні вже більше тисячі років і пов’язаний з воскресінням Ісуса Христа. Великоднє свято дуже яскраве й багате своїми обрядовими  атрибутами, особливо писанками. Вони вважаються символами життя. В Україні з давніх-давен існує чудовий звичай – виготовляти писанки.

Як добре, що і сьогодні живе в Україні традиція зустрічати весну писанками. Люди люблять і шанують цю традицію, недарма створюють музеї, споруджують пам’ятники.  Підтримуючи українські звичаї святкувати Великдень  в  нашій гімназії створено міні-музей «Чарівна писанка», де проводиться екскурсія, на якій можна дізнатися про писанки та їх сакральний зміст.

В лютому 2014 року юні екскурсоводи нашої гімназії на міському конкурсі представили міні-музей «Чарівна писанка» і отримали  грамоту за перше місце в загальному заліку. Конкурсну екскурсію чудово провели учениці Бочка Олександра і Панащенко Олександра.  

            З 6 по 16 квітня в гімназії була проведена екскурсія до шкільного міні-музею «Чарівна писанка». Екскурсію провели талановиті учениці 7-А класу Патока Віолета і Шевченко Анастасія. У їх виконанні прозвучала також чудова пісня «Писанка». Міні-музей відвідували учні 4х -11х класів. Усі вони щиро дякували екскурсоводам гуртка «Юні музеєзнавці» та історичного клубу «Юні історики» за цікаву і змістовну екскурсію.

Вітальні листівки до Дня Перемоги

Приклад вітальної листівки